Чому будь-які розмови про мирні договори з Росією не мають жодного сенсу

На днях російська служба BBC вийшла із документальним серіалом «Путін проти Заходу».

Три серії розкладають димаміку ворожнечі, яку російський диктатор крок за кроком втілював у життя. І підтверджують істини, про які нарешті західні політики заговорили уголос – тактика КДБ брехати і залякувати – це фірмовий стиль керівництва нинішньої Росії, який їй завжди сходив з рук.

Путін брехав, погрожував і бив. Світ ображався, вводив санкції, а потім знову запрошував Росію за стіл переговорів. А він знову брехав і знову бив.

Квінтесенцією цих висновків можуть бути свідчення вже колишнього міністра оборони Великої Британії Бена Воллеса, який описав свій візит до Росії напередодні її повномасштабного вторгнення в Україну. За два тижні до цього Воллес зустрічався з міністром оборони РФ Шойгу і запитав його про можливу війну. «Це була така демонстрація сили. (Шойгу думав): «Я тобі збрешу. Ти знаєш, що я тобі брешу. Але я буду продовжувати тобі брехати».

У цьому – відповідь для багатьох західних (і не тільки) експертів та політиків, чому надії на підписання будь-яких домовленостей з Росією є великим самообманом. Після Криму, коли Путін розказував усьому світові, що «це не ми»; після його заяв, що Україна збиралася напасти на Росію; після збитого малазійського «Боїнга»; після перевернутих з ніг на голову аргументів, які виправдовують сотні тисяч смертей; після викрадених дітей, – дивно, що у когось залишаються сподівання на те, що наступного разу російська політика докорінно зміниться.

Не зміниться.

Тому замість десятків «мирних планів» , які нам пропонують, ми маємо повернутися до основного. А також до перегляду стратегії, як змусити Росію зайнятися власними проблемами, щоб у неї не було часу займатися тим, чим вона дестабілізує весь світ.