Дві причини, чому Росія продовжує війну

Розумні люди задають логічне питання: а що Росія взагалі зараз робить? Навіщо це насильство заради насильства? Очевидно, що війну їм вже не виграти, під це просто немає ресурсів – навіщо бомбити лікарні?

Є два пояснення. Одне прагматичне, а друге психологічне.

Прагматичне пояснення полягає в тому, що для РФ, як для країни, основною тактикою якої завжди є ексалація, зараз останній вихід вбачається у захопленні України в заручники. Ви нам санкції скасуйте, а ми вам перестанемо Харків руйнувати.

Вони продають страх, бо більше їм нічого продати. Це навряд чи вийде, але вони стараються.

Психологічне пояснення полягає в тому, що між центром прийняття рішень (єлдою в бункері) та реальністю лежить, власне, бункер, та команда писарчуків

У чому взагалі головна проблема довгої та абсолютної влади? Не в тому, що це якось непристойно та на монархію схоже. Проблема в тому, що будь-який довгий режим вироджується. Пов'язано це з тим, що підлеглі вивчають Великого Лідера, його слабкі місця, його психологічні відхилення.

Найбільш гнучкі з них починають їх підсилювати та грати на них. І от вже за кілька років між лідером та будь-чим знаходиться зграя підлабузників, які співають осанну та не дають оселитися в серці жодних сумнівів щодо власних дій.

А за рахунок того, що ці люди і стають очима тирана, вони мають владу викривляти йому картину світу: де треба, промовчать, де треба, прикрасять. При цьому виживання цих абсолютно беспринципних людей залежить від задоволення забаганок тирана. Місця «благу країни» в цій системі швидко не залишається.

Як результат, тиран з'їжджає з катушок, переконаний у власній правоті

Деякі правителі Персії та Китаю щиро впевнювалися у своїй божественності. Зв'язок з реальністю може бути зовсім втрачений: історія знає і випадки, коли придворні тримали тирана в абсолютному незнанні щодо того, що реально відбувається в країні, і випадки, коли вони досить довго приховували від народу смерть тирана.

Звісно, у Путіна не Китай епохи Тан, та й сам він не Ахеменід якийсь. Але в нього немає інтернету.

Він сидить в бункері, та отримує дані зі звітів.

Ці звіти пишуть люди, добробут яких залежить від того, чи йому звіт сподобається. Навіть при тому, що це люди з конкуруючих угруповань, вони все одно можуть, навіть не домовляючись, робити ці звіти такими, щоб запобігти проблемам для себе.

А проблеми індіанців шерифа, як відомо, не займають.