Війна з Росією. На перший план виходить психологічна стійкість суспільства

У середині квітня я написав пост із описом трьох варіантів підсумків наступу:

1. «Буде швидко»
2. Наступ буде йти, але йти важко
3. Наступ буде невдалим

Про закінчення наступу ніхто не повідомляв, бої на півдні продовжуються, робота наших ДРГ на лівому березі Херсонської області йде, але, судячи з динаміки змін на карті, наразі все загрузло.

Причини не повторюватиму, якщо що – можете ще раз прочитати статтю та коментарі Залужного для The Economist.

Генерал Тарнавський називав мінімальною метою наступу взяття Токмака. До нього пройдено десь третину шляху, тож про досягнення мети говорити не доводиться.

Але при цьому не можна сказати, що все пропало. Серйозні втрати техніки ЗСУ мали лише в перший тиждень наступу. Після чого ситуація вирівнялася, і за 5 місяців боїв на півдні осінтери нарахували у російської армії більші втрати, ніж у української. І це при тому, що ми наступали, а вони оборонялися.

Найгіршою ситуацією було б, якби наші бригади самознищилися, а російські резерви змогли перейти у контрнаступ. Цього не сталося.

На цей момент обидві сторони краще обороняються, ніж наступають. Власне, про це були коментарі Залужного.

Загалом, якщо повернутися до квітневого посту, ситуація перебуває біля моїх побоювань:

«Все буде тяжко, а просування виявиться не настільки великим, щоб вразити спраглих до безваріантної перемоги».

Що буде далі загадувати складно. Можна тільки сказати, що і ЗСУ, і російська армія зараз зберігають боєздатність. І незалежно від того, чи рухається лінія фронту, чи ні, можуть завдавати противнику втрати. Бурхливий розвиток fpv-дронів показує, що скільки б не було бронетехніки, дронів все одно більше.

Тому нам потрібно підтримувати ЗСУ, сподіватися на схвалення нового бюджету допомоги Україні в Конгресі США та не наробити дичину у внутрішній політиці.

Нині на перший план виходить психологічна стійкість у суспільстві. Вона у нас останнім часом серйозно кульганула, тому вкотре закликаю всіх не займатися х**нею заради хайпа.

Максимально тупо провалювати «внутрішній фронт», коли ЗСУ продовжують успішно знищувати ворога на реальному фронті.