З якою Кубою підтримувати відносини Україні

Альваро Альба журналіст, заступник головного редактора іспаномовного каналу РТБ «Марті» (Маямі, США). Альваро розшукав мене після того, як у травні минулого року побачив мою статтю про те, чому я відмовився взяти участь у відкритті в Києві погруддя видатного кубинського поета й борця за незалежність Куби Хосе Марті разом із послом комуністичної Куби. Відтоді ми листуємося, Альваро оприлюднив на своєму ресурсі кілька моїх публікацій, а буквально напередодні збройної агресії РФ, 23 лютого, розмістив статтю «Україна – прикордонник між Заходом та Росією».

А на самому початку війни Альваро дав мої координати команді відомого журналіста Оскара Аси, і відтоді практично щодня я коментую останні пов'язані з агресією Росії події в програмі новин, яку слухають не лише в Маямі, а й у навколишніх іспаномовних країнах. Але й у самому Маямі разом із приміською зоною приблизно 5,5 млн. мешканців, 70% яких іспаномовні. Це вихідці з різних країн Латинської Америки та їхні нащадки. Найбільше серед них кубинців. Є тут навіть район, що зветься Мала Гавана.

З перших днів агресії маямці, як можуть, підтримують Україну: проводять мітинги, збирають кошти для ЗСУ, надсилають гуманітарну допомогу. А нещодавно поліція Маямі першою в США виступила з ініціативою збору особистої легкої зброї громадян для потреб територіальної оборони Ірпеня. Чому Ірпеня? Тому що нещодавно мерія Маямі уклала угоду про побратимство з цим сплюндрованим російськими загарбниками містом. І люди відгукнулися й почали здавати зброю.

Два тижні тому Альваро Альба приїхав до Києва. Востаннє він був тут зі своїм старшим сином у лютому 2014 року, під час Революції Гідності. Він розуміє, що тоді Росії не вдалося встановити в Україні свою владу в особі президента-зрадника Януковича і цьогорічною агресією Кремль намагався взяти реванш. Ми пройшли з Альваро Хрещатиком від Бесарабки до готелю «Москва», де він мешкав тоді, через ряди «параду» знищеної техніки окупантів.

Привів я Альваро і до погруддя Хосе Марті. Він не хотів покладати квіти і сказав, що неодмінно повернеться до Києва і вшанує національного героя Куби, коли замість встановленого кубинськими комуністами тут з'явиться погруддя роботи одного з кубинських скульпторів-емігрантів.

І тут я хочу висловити те, заради чого пишу ці рядки. Кубинська комуністична влада, яка начебто бореться з імперіалізмом, є – хоч як парадоксально це звучить – спільницею імперіалістичної Росії. Офіційна Гавана ні в ООН, ні на інших міжнародних форумах жодного разу не засудила ні агресію Росії, ні порушення нею територіальної цілісності України, ні мілітаризацію Криму та порушення там прав людини. Офіційна Гавана завжди голосує разом з Росією.

22 лютого 1994 року я був у тій команді, яка відкривала посольство України в Гавані. Сьогодні я вимагаю його закрити. І розірвати дипломатичні відносини з Республікою Куба. Бо якось незручно отримувати допомогу від кубинців з Маямі й водночас підтримувати дипломатичні відносини з режимом, який змусив їх залишити батьківщину. Бо якось незручно виборювати власну незалежність і не помічати репресій комуністичного режиму Куби проти населення. Давно вже час визначитися.   

Одразу для «чайників», які плутають дипломатичні відносини з консульськими і нав'язують цю плутанину суспільству: дипломатичні та консульські відносини регулюються різними Віденськими конвенціями і розірвання перших не тягне за собою розірвання других. Зате це дало б можливість позбутися у воюючому Києві посольства країни, сьогодні ворожої до України. І зберегти незайві бюджетні кошти. Й одночасно продумати відкриття дипломатичної місії в одній з дружніх країн Центральної Америки.

А відновити дипломатичні відносини з Кубою можна буде після встановлення там демократичного ладу. Впаде Росія, впадуть і її сателіти. Україна сьогодні виборює не лише свою, і не лише європейську, а й свободу поневолених промосковськими режимами народів Азії, Африки та Латинської Америки.