Тільки вільні люди здатні перемагати

Навесні 2000 року я прибув у довготермінове відрядження до Мінська й оселився у службовій квартирі на околиці. Якось уранці, вийшовши з дому, на тильній стороні кам'яного сараю, де стояли контейнери для сміття, помітив зроблений крейдою напис «Он должен уйти». Ввечері напису не було. За кілька днів напис з'явився знову: я вийшов якраз у ту мить, коли двірник стирав його вологою ганчіркою.

Тоді я цього ще не знав, але згодом довідався, що в такий спосіб найбільші за тамтешніми мірками відчайдухи висловлювали протест і що слово «Он» стосується Лукашенка. На той час він був при владі 6 років. При владі він і сьогодні, вже 28 років. Тому що повалити диктатора написами на тильній стороні сараю неможливо.

Згадав про це, коли прочитав, як у Тюмені жінка написала крейдою на асфальті «Нет в***е», начебто протестуючи проти війни, а потім, коли справа дійшла до суду, зі страху клялася, буцімто мала на увазі воблу.

Ні, це не протест.

Як не є протестом дезертирство, втеча за кордон чи спроби травмуватися, щоб уникнути призову.

Українці не такі. За роки Незалежності вони багато разів піднімалися на протести і вибухнули двома революціями – Помаранчевою та Революцією Гідності.