Коли західні лідери зрозуміють те, що один радянський єврей говорив 60 років тому?

Кожний розділ виданої 1966 року книги про УПА «Партизанські загони за «залізною завісою» аргентинського військового розвідника Енріке Мартінеса Кодо завершується документальним додатком. Ці додатки надають нових барв основному тексту, щось уточнюють, доповнюють. Наприкінці четвертого розділу вміщені «Заяви вигнанця» – свідчення Олександра Ратхауза, науковця, який, виїхавши з СРСР, дав розлоге інтерв'ю ізраїльському журналісту Лео Гейману.

Олександр Ратхауз не був політологом чи громадським діячем. Просто, як зазначив сам, більшу частину життя він прожив у Радянському Союзі. І треба сказати, непогано в ньому розібрався. А на той час (стаття була надрукована в українському часописі «The Ukrainian Quarterly» 1962 року) ці оцінки, дані донедавна звичайною радянською людиною, можна вважати унікальними.

Прикметно, що Олександрові Ратхаузу довелося залишити СРСР під час так званої хрущовської «відлиги». Тієї самої «відлиги» по-радянськи, коли боротьба режиму проти УПА ввійшла в останню фазу. Мені «Заяви вигнанця» видаються цікавими з двох причин. По-перше, автор приділяє значну увагу українському визвольному руху. І по-друге, було б добре, якби сьогоднішні світові лідери дослухалися до тих думок, які він висловив понад 60 років тому. Ось деякі з них:

«Проблема Заходу в тому, що він завжди плутає Радянський Союз із радянською Росією, їх обох – із радянським блоком, а цих трьох – із «залізною завісою», не в змозі зрозуміти засадничу різницю між комуністичною ідеологією та радянським імперіалізмом»...

«Росіяни набагато випередили Захід у використанні цієї науки (семантики), спромігшись перекрутити на свій розсуд значення таких загальновідомих понять як «мир», «демократія», «свобода», «незалежність» тощо. Справедливість у радянській мові означає щось відмінне від того тлумачення, що дає західний словник, і парадокс у тому, що ми – у вільному світі – допомагаємо червоним просувати цей план... Навіть такі добре поінформовані та солідні видання як «Нью-Йорк Таймс», «Нью-Йорк Геральд Трібюн» або «Таймс» пишуть Росія, коли йдеться про СРСР. Різниця між написанням Росія замість СРСР у заголовках газет, журнальних статей, президентських промов і репортажів з Конгресу рівнозначна різниці між перемогою та поразкою західного вільного світу».

«... громадяни Радянського Союзу не є і ніколи не будуть усі росіянами. Насправді, росіяни – меншина (найбільша меншина) в СРСР, а Радянський Союз не Росія, хоча й намагається видавати себе за неї. Сприймати його гамузом – трагічна помилка, що може обернути на росіян і наших дітей»...

«Ігнорувати ці народи, що є захопленими силоміць бранцями Кремля, – це ігнорувати можливість перемогти у Третій світовій війні!»...

«Росія – справжній павук, що плете потрійне павутиння: Радянський Союз, радянський блок і світовий комунізм, – у яке всі ми можемо потрапити, якщо трохи загавимося»...

«...Ворог не просто комунізм, а російський імперіалізм. Комунізм – лише зручне знаряддя, що застосовується, щоб поневолити світ і накинути на нього московське ярмо»...

«...Більшість підпільних рухів та організацій, що опираються Москві, не завжди антикомуністичні, але зазвичай антиросійські по своїй суті»...

«...Здолати комунізм як шкідливу ідеологію не так важливо, як здолати російський експансіонізм і прагнення Москви підкорити світ».

Сьогодні людство розплачується за нерозуміння тодішніми світовими лідерами цих, здавалося б, простих істин. Зокрема, й того, що природним союзником вільного світу в жодному разі не є російська опозиція будь-якого забарвлення, а лише поневолені Росією народи. Якби ж то нарешті це зрозуміли лідери сьогоднішні.