Формула миру для Заходу: забезпечити перемогу України, щоб не воювати самим

Німецький уряд вперше ухвалив і оприлюднив Стратегію щодо Китаю. Обстоюючи ідею співпраці з глобальних проблем, стратегія водночас відзначає зростаюче китайсько-німецьке суперництво, агресивну економічну політику Пекіна, його наполегливі намагання змінити світовий порядок і в цьому контексті згадує зростаюче – на тлі російської агресії проти України – співробітництво з Москвою.

Йдеться в стратегії і про порушення прав людини в Китаї, і про заходи для протидії китайській експансії. А проте, в червні цього року стало відомо, що уряд ФРН представив і спрямував до Бундестагу Стратегію національної безпеки, де найсерйознішою загрозою миру та безпеці названо Росію. На відміну від позиції Вашингтону, який вважає найбільшою загрозою все-таки Китай.

Чи суперечать ці дві оцінки одна одній?

Звісно, українцям, чия країна стала жертвою російської агресії і веде війну з Росією за своє існування, ближче точка зору ФРН. Спробуймо, однак, зрозуміти логіку США.

Наприкінці 2022 року чисельність компартії Китаю досягла майже 100 мільйонів членів. 100 мільйонів комуністів – хіба це не загроза?

А етнічні чистки та репресії проти уйгурів і тібетців? А переслідування дисидентів, страти і вилучення органів для трансплантації?

Але ж загроза з боку Китаю, якою тепер переймаються США, виникла не сьогодні й була породжена Росією, яка в ті часи називалася Радянським Союзом. Нагадаю, Статут ООН у червні 1945 року в Сан-Франциско підписувала не КНР, а КР – Китайська Республіка. Це вже згодом, у 1949, СРСР допоміг китайським комуністам повалити законну владу і вигнати її на Тайвань, а потім зайняти її місце в ООН та Раді Безпеки ООН.

Тодішній демократичний світ проковтнув цю пігулку, через те сьогоднішні його лідери мають проблему з тим, як захистити Тайвань. Це один приклад того, як недалекоглядність політиків, їхня недооцінка загроз може озватися через багато десятиліть.

Сьогодні, щоб убезпечити Тайвань, загрозу КНР і загрозу Росії слід розглядати комплексно – два в одному.

Китаю вигідна агресія Росії проти України. Він уважно стежить за її перебігом, накопичує досвід. І варто колективному Заходу схибити, як Китай накинеться на Тайвань. А далі своє слово скажуть КНДР, Іран, і ситуація може стати неконтрольованою.

Колективний Захід мусить це зрозуміти і допомогти Україні перемогти, притому чим швидше, тим краще. Тільки єдність Заходу і поразка Росії змусять Китай та інші названі тут країни сховати пазурі.

А ще Захід мусить зрозуміти, що збереження Росії насправді було б гіршим сценарієм, ніж її розпад. Переваг від розпаду для світу в цілому і для різних країн насправді дуже багато. І до речі, при такому варіанті розвитку подій Китай міг би бути зацікавлений у просуванні своїх інтересів на Далекому Сході та у Східному Сибіру замість на когось нападати.