Перемога чи нейтралітет?

Нейтралітет – це старий кучмівський евфемізм до слова «проросійськість».

Коли в тебе не один, а одразу два небезпечні сусіди – то як можна бути нейтральним, роззброєним і дружелюбним?

В Європі еталоном реліктового нейтралітету є славнозвісна Швейцарія, але всі чомусь забувають, що там діє концепція «озброєного нейтралітету». Коли гітлер хотів напасти на нейтральну Швейцарію, то там миттєво мобілізували 850 тисяч осіб (при населенні 8 млн це кожен десятий).

Там діє план національного редуту з мережею сховищ, бункерів і цілої підземної інфраструктури. А також – загальний військовий обов’язок, постійно діюча школа рекрутів, які щороку кілька тижнів відводять для полігонних навчань.

І головне: кожен нейтральний швейцарець має вдома зброю. Я вже мовчу, що швейцарський нейтралітет – це присутність у Женеві штаб-квартир усіх світових оранізацій (ООН, ВООЗ, СОТ, Червоний хрест, Організація Ядерних Досліджень, Верховний комісар у справах біженців, Всесвітня рада церков тощо), що є додатковою запорукою спокою.

Насправді я розумію жахливість ситуації, яка лягла на плечі влади. Або руйнування дощенту (за схемою Грозний-Алєппо) – або проміжні компроміси.

Так ситуацію проштовхує адольф-другий. Але ж є ще й третє «або». Я б назвав його вікном Овертона: те, що недавно здавалося фантастичним і нереальним – тут і зараз, саме в цю унікальну шпаринку часу може стати цілком здійсненним.

Чи можна вікном Овертона вважати історичний шанс убити росію (зараз або ніколи), звільнити окуповані території, максимально пришвидшити крах варварів? Може, їм варто розважливо розглядати й це третє «або»?

Бо коли як не зараз.