Рашизм чи нацизм

В Ізраїлі часто не сприймають аналогії з Голокостом. Не виняток і український контекст.

В Ізраїлі вважають, що лише під час «Всеспалення» (так із давньогрецької перекладається Голокост) вбивали лише за одну приналежність до певної нації.

Якщо розібратися, відмінності нацизму від рашизму справді є.

Рашизм – це знищення українців як політичної нації.

Росіяни сприймають нас як «зіпсованих росіян», «проект австрійського генерального штабу», «історичну помилку», «химеру».

При цьому фізіологічно українці важливі для РФ – як будівельний матеріал майбутньої «третьої імперії».

Москві потрібні десятки мільйонів українців як біологічний матеріал.

Але за умови знищення «політичного українства».

Москва вже не допустить «помилки» СРСР, який імітував формальні ознаки національної ідентичності – той самий, хоч і перекручений під класову парадигму, але культ Шевченка в УРСР.

Більше жодних пам'яток Кобзарю, жодних «повних зібрань творів».

У Росії вже прямо заявляють: якщо потрібно знищити 5-10-15% українського активного населення, вони не зупиняться.

Саме тому під час ударів по Києву російські ракети мітили до пам'ятника Шевченку біля однойменного університету та до пам'ятника Грушевському біля будівлі Центральної Ради.

Адже Шевченко – духовний отець української нації, Грушевський – політичний, автор модерної української держави.

Для знищення політичної нації потрібно стерти її символи, історію, духовність, національних героїв, пам'ять.

Колись Шевченко написав дивовижні рядки:

«Якось-то йдучи уночі

Понад Невою... та йдучи

Міркую сам-таки з собою:

– Якби то, – думаю, – якби

Не похилилися раби...

То не стояло б над Невою

Оцих осквернених палат!

Була б сестра! і був би брат!

А то... нема тепер нічого...

Ні Бога навіть, ні півбога.

Псарі з псарятами царять».

Влада псарів тримається на смиренності рабів. Росії потрібні саме раби, вилікувані від «єресі українства».

У цьому є відмінність німецького нацизму від рашизма.

Якщо сказати спрощено, то гітлерівці вбивали тих, хто був німцем, а рашисти – тих, хто не хоче «стати росіянами».

І якщо Голокост був «Всеспаленням», то нинішній рашизм можна назвати – «Всестиранням». Всестиранням пам'яті.

Як написав колись Дмитро Донцов:

«Шевченковим сучасникам страшно було глянути в обличчя козацької України.

Донощикам і Фарисеям страшно глянути в очі героїчної України наших днів».