Олексій Кущ Фінансовий експерт

Катастрофа чи надія ще є? Аналіз демографічної перспективи України

Через об'єктивні причини населення України скорочується
фото з відкритих джерел

Гірше за проблеми демографії може бути лише нерозуміння їхньої небезпеки

Іноді читаю жахливі за своєю суттю коментарі, мовляв, потрібно відправляти на фронт мало не 20-річних.

У Другу світову призивали і зараз можна.

А потім, як правило, слідує сталінський принцип «баби ще народять». Багато хто в нас навіть очікує після цієї війни якийсь міфічний бебібум.

Звучать профанні заяви: був Голодомор, репресії, війни, але нація відбудувалася; відродиться і зараз.

Але це я все про профанне. А тепер перейдемо до аналітичного.

Гірше за проблеми демографії може бути лише нерозуміння їхньої небезпеки.

Є чотири основні демографічні переходи.

На першому, народжуваність випереджає смертність, яка також є високою. Це призводить до зростання чисельності населення та його структури на користь молоді.

Перший демографічний перехід завершився в промислово розвинених країнах 1925 року.

На другому демографічному переході народжуваність ще висока, але природна смертність знижується. Населення зростає і поступово старіє.

Саме це спостерігалося після Другої світової війни, зокрема в СРСР.

Як наслідок, в УРСР на момент розпаду Союзу проживало майже 52 млн осіб.

Але вже на фінальній стадії радянської історії, з 70-80-х років минулого століття, почав формуватися третій демографічний перехід: зниження народжуваності на тлі збільшення тривалості життя.

Саме в цій фазі ми й перебували напередодні війни, зі своєю українською специфікою: низькі показники тривалості життя серед чоловіків.

Як наслідок – щороку природний спад населення (перевищення смертності над народжуваністю перевищувало 250 тисяч осіб, майже таке місто як Житомир).

До речі, після ковіду цей показник почав стрімко зростати: 2021-го року – мінус 314 тис осіб, 2022-го – мінус 421 тис осіб!!!

Відбувалося це насамперед за рахунок зниження народжуваності.

Один з авторів концепції другого демографічного переходу, Ван де Каа, розглядає такі причини трансформацій у рівнях народжуваності:

  1. Перехід від «золотого віку» шлюбу до його занепаду, тобто широке поширення юридично неоформлених форм спільного життя та альтернативних форм сім'ї.
  2. Перехід від дитиноцентристської моделі сім'ї до індивідуалістично орієнтованої «зрілої» пари партнерів з однією дитиною або без неї.
  3. Перехід від превентивної контрацепції, призначеної для запобігання народженню ранніх дітей, до свідомого планування народження кожної дитини.
  4. Перехід від уніфікованої моделі до плюралістичних моделей сім'ї.

На мій погляд, ключовою причиною стала емансипація жінок, їхнє особистісне зростання, зниження рівня гендерної дискримінації з боку чоловіків, руйнування архаїчних цінностей і домінування пост-модернових концепцій розвитку людини: чайлдфрі, міленіали.

А їм на зміну йдуть «зумери», там взагалі треш із сімейними цінностями.

Тобто, щоб повернути народжуваність на колишній рівень, доведеться знову закріпачити жінку, посадити її вдома народжувати дітей і забрати право на працю і саморозвиток.

Зараз навіть грошові стимули у вигляді материнського капіталу вже повною мірою не працюють.

Потрібно допомагати молодим сім'ям соціалізувати дітей: компенсувати витрати на няньок, репетиторів, оренду квартир та іпотеку, навчання дітей, купівлю шкільного приладдя, забезпечувати літній відпочинок для дітей, щоб молоді пари могли займатися своїми інтересами тощо.

Люди сьогодні хочуть подорожувати, отримувати емоції, радіти життю, а не тягнути вічну лямку сірих, як попіл буднів.

Але чому тоді, чисельність жителів планети Земля зростає, запитаєте ви.

За рахунок двох типів азіатських, африканських і латиноамериканських країн.

Це або архаїчні суспільства на першому демографічному переході.

Або багаті, але ідеологізовані країни на другому – третьому переході, насамперед арабські.

Тобто висока народжуваність стимулюється або суспільною архаїкою, або домінуючою релігією.

Розвинені країни збільшують свій людський капітал виключно за рахунок міграції.

А тепер повернемося до України.

Нас зараз ще тримають два демографічні горби.

Це українці віком 30-34 і 20-24 – найчисленніші групи.

Перший «горб» (30-34) сформувався на тому самому демографічному піку УРСР у 1990-х роках.

Другий – на спалаху народжуваності на початку нульових – тоді економіка почала відроджуватися, з'явилися державні стимули народження дітей, а суспільство ще було переважно закрите, традиційне.

Наразі, найменш чисельна група населення – це вік від 0 до 4 років, тобто саме та група, яка буде як вісь прошивати демографічну піраміду в найближчі 50 років.

Але навіть повернення жінок фертильного віку з Європи в Україну не змінить базовий тренд.

Потрібні неординарні зусилля з відродження демографічної бази країни та недопущення вимирання нації.

Це комбінація чинників:

  1. Материнський капітал.
  2. Допомога держави в соціалізації дітей.
  3. Репатріація українців і залучення мігрантів.

Усі три пункти вимагають наявності динамічної моделі розвитку. Економіка має буквально злетіти.

Але тут ми потрапляємо в замкнутий цикл: для зростання потрібні люди, для залучення людей потрібне зростання.

Чому економічна модель зростання така важлива?

Для ефективної демографічної політики потрібні ресурси:

  • материнський капітал – великі гроші в бюджеті;
  • допомога в соціалізації дітей – дуже великі гроші в бюджеті;

Для репатріації українців і залучення мігрантів необхідно вирішити комплексне завдання розвитку країни.

Це і зарплати, і умови ведення бізнесу, і рівень безпеки, і стратегічна глибина зростання, і інституційний розвиток (пенсійна система, медицина, освіта).

Усі ці програми потребують тривалого часу для їхнього розгортання.

Тож ключове завдання для України зараз – це берегти свій людський капітал. Людиноцентрична політика. Людина та її інтереси – понад усе.

Інакше ми просто втратимо людей, а це від початку програш, щоб не відбувалося на війні.

І пам'ятаємо, у Парагваї була «битва дітей» 1869 року, під час війни цієї країни проти коаліції Бразилії та Аргентини.

Завершилося це такою демографічною ямою, яку країна долала до середини 20 століття. Не допомогло навіть тимчасове запровадження багатоженства.

Але ж Парагвай тоді був у першому демографічному переході.

А Україна перебуває в третьому.

Тож «баби вже не народять»... Потрібно берегти тих людей, що вже народилися.

Читайте також:
Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: