Хто допомагає російській церкві робити з митрополита Павла жертву?

Кілька днів тому митрополит Української православної церкви Московського патріархату Павло (Лебідь) опинився в СІЗО. Таке рішення прийняв Солом’янський районний суд Києва на клопотання прокуратури, змінивши запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою до 14 серпня або заставу у розмірі понад 33 мільйони гривень.

Причина – в оголошенні 13 липня настоятелю монастиря Києво-Печерської лаври УПЦ МП нової підозри за двома статтями Кримінального кодексу: заперечення збройної агресії РФ і порушення рівноправності громадян залежно від їхніх релігійних переконань, вчинене службовою особою повторно. Раніше (1 квітня) СБУ вручила Павлу підозру за двома іншими статтями КК: розпалювання міжрелігійної ворожнечі та поширення матеріалів, які виправдовують російську агресію.

Треба сподіватися, що у правоохоронців є неспростовні докази вини митрополита. І що суд надовго запроторить одіозного ієрарха за ґрати.

Павло став символом проникнення «русского міра», підпорядкованості частини українського православ’я Москві та спайки московської церкви з проросійською владою України. Причому і в минулому (особливо під час президентства Віктора Януковича), і зовсім недавно, коли СБУ очолював Іван Баканов – прихожанин московської церкви та її захисник навіть під час широкомасштабної війни Росії проти України.

Беззубий урядовий законопроєкт

Переважна більшість українців підтримує дії СБУ та прокуратури проти митрополита Павла. І так само підтримує заборону діяльності РПЦ в Україні. Але друга вимога не може реалізуватися, бо у владі все ще перебуває багато посадовців, які сповідують ідеологію «русского міра».

На виконання рішень РНБО від 1 грудня 2022 року уряд розробив проект закону щодо діяльності в Україні релігійних організацій (№ 8371). Але від кінця січня у Верховній Раді документ не виносять у сесійну залу, бо в монобільшості немає голосів за його підтримку.

Урядовий законопроєкт настільки беззубий, що за його схвалення висловилася навіть УПЦ МП. Однак для великої частини «слуг народу» це не аргумент, бо у справах захисту московської церкви вони «більш кремлівські», ніж митрополит Онуфрій.

У результаті УПЦ МП почувається спокійно, незважаючи на гучні дії Президента (зокрема, позбавлення українського громадянства частини ієрархів), СБУ і прокуратури. За великим рахунком, не похитнули позиції московської церкви перехід громад до Православної церкви України, реєстрація монастиря ПЦУ в Києво-Печерській лаврі та дозвіл на відправляння митрополитом Епіфанієм богослужінь у найбільші свята.

Церква митрополита Онуфрія зберегла більшість структур, вірян і священиків на неокупованій частині України. І головне – вона продовжує бути частиною РПЦ, хоча на словах відхрещується від такої залежності.

УПЦ – московська церква

У залі суду митрополит Павло заявив, що грошей на заставу не має, отже, готовий сісти в СІЗО. Зауважимо, що 33 мільйон гривень могла б за нього заплатити сама церква або ж її багаті віряни. Однак всі вони не поспішають цього робити, бо їхній розрахунок зрозумілий – перебування Павла під арештом надає йому ореол «борця за права переслідуваної церкви», а то й взагалі «мученика».

Комусь у владі може здаватися, що утримання Павла у СІЗО пом’якшить позицію його самого та інших ієрархів. І вони стануть більше прислухатися до побажань офісу Президента про вихід з підпорядкування Москві, проголошення автокефалії та, зрештою, об’єднання з ПЦУ в єдиному українському патріархаті.

Такого не буде, бо митрополит Онуфрій та інші ієрархи на перше місце ставлять інтереси «Святої Триєдиної Русі», а не українського православ’я. І тому образ «гнаної єдиної канонічної церкви», проілюстрований кадрами ув’язнених митрополитів – це для них подарунок, а не дошкульна репресія.

Критики законодавчої заборони діяльності РПЦ в Україні (законопроєкт № 8221 «Про забезпечення зміцнення національної безпеки у сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій») казали, що завдяки цьому УПЦ МП отримає ореол мучеництва. Сьогодні бачимо, що такий ореол її гарантує використання безкінечних і безперспективних судових процедур, про що я неодноразово попереджав.

І тому «Карфаген має бути зруйнований». Для захисту української незалежності та демократії якомога швидше має бути ухвалений законопроєкт «Про забезпечення зміцнення національної безпеки у сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій» (реєстр. № 8221).