Речі в армії, до яких треба ставитись з гумором

Українська Паперова Армія (УПА) непереможна. Вона завжди поруч. Є наказ йти на нічний вихід. Що це? Декілька годин пішки по лісу до необхідного місця, там зайняти позицію, замаскуватися та чекати поганих гостей. Як не буде – ранком повертаємось. Рутіна. Робили так сто разів та ще сто зробимо. Тут на кожній стежці бійця не поставиш, така вже місцевість.

Збираємось теж спокійно – все вже на автоматі. Не чекаємо ніяких несподіванок. Здається, з нас брати нічого. Зброя та бк свої, снаряга своя, за все давно окремо розписалися. Мені тількі рацію нову отримати, підпис та «бажаю здоровья». Але...

– О, ти старший? Як тебе? Сазонов? Сідай, будемо писати.
– Що писати, я по рацію, наказ в мене є, за інтруктаж я розписувався, список подав.
– О, яка гарна ти людина, нагадав. Треба ще два списка групи, то швидко, зараз такий порядок. Інструктажів теж ще два. Розписуйся. Тричі. Ось цю відомість заповни, нехай під каву у бліндажі, перед самим виходом віддаш мені особисто. Так, за рацію тут – отримав. І тут – перевірів, стан робочий. Зі здоровьям в усіх добре, жалоб немає? Тоді нехай порозписуються, теж перед виходом занесеш...
– ...!
– Розумію, мова окупанта чудово підходить саме, щоб лаятися.
– Можу йти?
– Чекай ще. Тут і ще тут підпис, що ознайомився та вивчив останні інструкції та рекомендації. Ось вони, дві папки, тримай.
– І що з ними робити?
– Ну, ти ж не перший раз йдеш?
– Так.
– Як буде нічого робити зараз, тобі чи хлопцям, можете почитати. Тобто, я маю на увазі – ретельно вивчити написане. Все, коли йдете?
– За годину.
– Ось і побачимось. Повернеш папки та підписані відомості...

Читати я звісно нічого не став. Замість того написав цей текст. А що там може бути нового? Було б щось нове – довели б окремо. І окремо підпис був би...

Це добре, коли у людини є почуття гумору та чітке розуміння вартості цих паперів. Це не звільняє від їх заповнення, але хоч з посмішкою. Гірше, коли старший щиро віріть у важливість саме паперу...