Ситуація у Венесуелі зайшла у глухий кут. Урок для України

Лідера венесуельської опозиції Хуана Гуайдо зняли з посади тимчасового президента країни, а США більше не визнають його як законного главу Венесуели.

Ось і добігла кінця сага про боротьбу Хуана Гуайдо з Ніколасом Мадуро, цей раунд залишився за останнім. Тривав він майже 3 роки.

«Злив» Хуана Гуайдо одночасно і неминучий, і дуже несподіваний.

Неминучий, бо вже три роки Гуайдо не може організувати опозиційні сили і мобілізувати достатньо прихильників для повалення Мадуро. А підтримка США поступово танула, як і підтримка регіональних союзників – Бразилії та Колумбії, де праві президенти пішли, а на їхнє місце прийшли менш важливі в цьому питанні ліві, для яких Мадуро – не монстр з пекла.

Несподіваний, бо частково процес його відходу запустили самі Штати, які його свого часу і розкрутили: змінилася міжнародна кон'юнктура, з'явилися нові інтереси, потреба нових лідерів і підходів. Та й адміністрація Байдена – не адміністрація Трампа, звичайно ж, змінилися люди, які відповідали за венесуельський напрямок.

Ситуація з Гуайдо показова у кількох аспектах.

Перше – вона показує, що жодних вічних інтересів та цінностей немає. Війна в Україні змінила баланс сил, під який намагаються підлаштуватися європейці та американці. Усі, хто не включаються / не можуть включитися в їхні потреби у цей період, автоматично вибувають із гри. Так і сталося з Хуаном Гуайдо, який ще 3 роки тому визнавався мало не новим президентом Венесуели.

Друге – вона показує, що поняття «червоних ліній» розмите. Невизнання Штатами уряду Мадуро та спроба його повалити не завадила обом сторонам домовитися між собою, коли треба було, зокрема, за рахунок інтересів опозиції.

Третє – вона показала, як змінюються розклади у регіонах разом зі зміною глобальних умов. США послабили частину санкцій проти Мадуро і завели до Венесуели Chevron для видобутку нафти в рамках своєї енергетичної гри в Європі в контексті війни в Україні, а влада Венесуели дала усну згоду на продовження переговорів з опозицією про проведення колись дострокових виборів. Хуан Гуайдо був зайвим елементом у цій схемі, оскільки виступав проти переговорів, був надто непопулярним та став токсичним для переговорного процесу.

Я ще у квітні 2019 року констатував, що ситуація у Венесуелі зайшла у глухий кут. Потім був тривалий період млявого політичного протистояння, потім класичний «криза ідей» з обох сторін, і ось настав час змін.

Думаю, далі буде спроба США вивести частину венесуельської нафти на світові ринки, а заразом організувати хоча б подібність нових виборів на базі ненадійної ситуативної зв'язки уряду Мадуро та частини опозиції, щоб спробувати вийти на хоча б якісь досягнення на цьому напрямі та послабити Мадуро за рахунок включення до держструктур його опонентів.