Місце в Києві, що вщерть переповнене воєнним часом

Вперше за велику війну побував всередині київського залізничного вокзалу. Нині це місце вщерть переповнене воєнним часом; коліщата, котрі вертять людськими долями, там зримі і гримлять грізно.

Натовп рябий від казенного піксельного камуфляжу, провідниці незвично уважні і співчутливі. Нумерація вагонів збита, «нас розвернули у Павлограді». То тут, то там – одна і таж сцена наївного художника: він у однострої, вона горнеться до нього. Їх ще дитячі серця незвично приміряють на себе древні, як світ, почуття – так було сто, так було тисячу років тому.

На задньому заїзді вистроїлася зловісна черга «швидких». Прибув потяг з пораненими.

***

Мабуть, вокзал так мене вражає, бо я звик боротися за своє право самому йти назустріч грозі, я і мої друзі зазвичай подорожуємо на театри бойових дій своїми автівками. Тут же людські маси перевантажують величезні залізні механізми, везуть їх у темну ніч – що, можливо, більш правдива картина?