Інформаційні атаки на Генштаб. Навіщо підігравати Росії?

16-й тиждень війни, інфопростір раптом переповнився заголовками про «злочинця з Генштабу», «співробітник ГШ затриманий» тощо. З відео при тому. Якщо не службовими, то дотичними до розслідуванні і, теоретично, забороненими до поширення. Це навіть якщо опустити момент, що це відео «секретного об’єкту» – власне, співробітника Генштабу під час війни, в той час як і приватні, і публічні пости, фото і відео пересіюються спецслужбами ворога для отримання оперативної інформації. Але десь ці відео взялись, хтось їх надав.

Здалеку це виглядає як звичайний хайп. Зблизька – як продумана спецоперація ворога.

Коли Генштаб воюючої країни згадується передусім в контексті «злочину співробітника», а не перемог, переговорів з союзниками тощо – погодьтесь, це деморалізує. Кому вигідна деморалізація українських бійців і цивільних в момент, коли нам почала надходити важка зброя і перспектива перемоги стала реальною? Питання риторичне. Хоча з Москви могли лише спустити задачу і передати гроші, координуватись кампанія з дискредитації цілком може з України, колаборантів не бракує, на жаль.

Штука не в тім, що хтось з ГШ вчинив котрісь протиправні дії. Це якраз, як не шкода, «робочий момент», ми регулярно дізнаємось про значно гірші речі щодо держслужбовців під час війни – нам ще чистити і чистити ці авгієві стайні, в чиновників і представників силових відомств з 24 лютого не повідростали раптово німби, це ті ж люди, що й були.

Але у воєнний час допускати виливи деморалізуючої інформації щодо ГШ, ЗСУ, ТРО тощо – це напряму завдавати шкоди обороноздатності. Тихо взяли, тихо ізолювали, тихо провели суд, тихо посадили. Можливо, навіть тихо «десь діли» в особливо небезпечних випадках. Але не здійняли хайп і заплювали публічно Генштаб і командування якраз коли мають піти поставки за лендлізом.

Ну ж ніби очевидно: війна, ЗСУ і ГШ – головний оплот віри десятків мільйонів (в тому числі мільйонів українців на окупованих територіях) в те, що Україна втримається. Підтримання позитивного іміджу військових керівників і війська загалом (всупереч інформаційним і пропагандистським атакам окупанта, котрий на це не шкодує грошей) – одна з ключових безпекових задач. Але ж ні, давайте втопчемо їх в багно, а тоді дивуватимемось, чого ж це на фронті і в тилу стає настільки складно протистояти ворогу.