Не хочу жити в країні, де офіцер поліції почуває себе беззахисно перед бидлом

Найдивніше в історії з підстреленим бидлом у Дніпрі те, як багато людей його захищають і звинувачують поліцію. Це означає, що дуже багато людей асоціює себе не з копом, який виконує свою роботу, а з бидлом, яке порушує закон.

Це із серії «я проти корупції, але хочу, щоб кум порєшав»?

Чи ми всі за верховенство права, але «ну що там, трохи випив, що я погано кермую»?

Люди ставлять себе на місце порушника і тому жаліють його. Адже на його місці «можу бути я». І це ненормально. Бо не може здорова людина уявляти себе на місці такого бидла.

Це дуже поганий знак.

І дуже дивні аргументи використовують його захисники. Наприклад, дивний аргумент – діти. От у Путіна є діти. І багато. Від різних жінок. І що?

Якщо хтось порушує закон в компанії дітей, то що, його не зупиняти? Діти це що, захисний амулет, маючи який можна застосовувати насилля проти поліції? Які цікаві новини.

Так, неприємно, що діти стали свідками загибелі свого батька (хоча судячи з їх поведінки не дуже їх і шкода). Але в цьому провина саме батька, який спочатку порушував правила дорожнього руху, маючи дітей в машині, а потім вчиняв злочин на очах своїх дітей. До чого тут поліція і те, що вони просто виконували свою роботу? Ба більше, саме порушник ризикував життям своїх дітей. І до зупинки. І після неї.

І так, я хочу жити в країні, де поліція приходить на допомогу. В країні, де бандюки і бидло стримують себе, бо знають, що ймовірність відповісти за свої дії велика. І єдине, що їх може стримати, це сила і невідворотність покарання.

Я хочу, щоб коп, який виконує свою роботу і захищає суспільство сам відчував себе під захистом суспільства. Щоб наступного разу наступний коп, побачивши ризиковану ситуацію, не думав «а воно мені треба» і просто чесно виконував свою роботу, не прогинаючись перед корочками і хамством. Бо якщо зараз поліцейський сяде у в’язницю, то наступного разу таке авто просто не зупинять. А в ній може бути і російський диверсант…

Я не хочу жити в країні, де офіцер поліції почуває себе беззахисно перед бидлом, побоюючись застосувати силу. Тим більше, що бидло буде знати, що коп боїться. І це буде штовхати порушників на більшу агресію. Як щодо звичайних людей (чомусь захисники невинно вбитого не асоціюють себе із потенційними жертвами такого бидла), так і копів.

Так, смерть будь-якої людини це трагедія. Навіть такої, яку не шкода. Але ця трагедія має стати уроком для порушників, які мають знати, чим їм загрожує насилля проти найнятих суспільством захисників правопорядку. І вона не має стати попередженням для копів, що не треба ризикувати і краще прогнутись перед бидлом.

Не просто так поліціанти у цивілізованих країнах є недоторканні при виконанні обов’язків. Це результат раціонального підходу. Бо сторож суспільства має бути недоторканним. А інакше він не зможе захистити те саме суспільством. І суспільством має консенсус – насилля недопустимо.

І це не означає, що поліцейський недоторканний перед законом. Ні. Це означає що насильство проти копа недопустимо. І копи в цивілізованих країнах це знають. А тому і члени суспільства відчувають себе захищеними.