Чи є альтернатива мобілізації? Є

26 грудня 2023 р. відбулась непересічна подія пресконференція Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного. Багато хто і вже давно чекав таку подію. Дуже добре, що це нарешті відбулось. Сподіваюсь, що такі заходи будуть відбуватися і надалі, хоча і зловживати ними не варто. У Головнокомандувача Збройних Сил України є чимало інших, прямих і набагато більш важливих обов’язків.

Головна тема для цієї пресконференції – законопроект про мобілізацію. Зараз це ще і найбільш резонансна тема для ЗМІ і соціальних мереж. Дуже важливо, що Головнокомандувач Збройних Сил України висловив свою публічну позицію з цього питання. Проблема в тому, що дискусія на цю тему набуває не зовсім правильної тональності. Очевидно, що законопроект є сирим і певною мірою еклектичним, в ньому є, м’яко кажучи, деякі неоднозначні норми, які і привернули до себе найбільшу увагу. Очевидно, що законопроект потребує серйозного доопрацювання. Але акцент треба робити не на окремих контрверсійних нормах цього законопроекту, а на його суті і загальній ідеології.

Саме тому висловлю декілька принципових тез не про сам законопроект, а про дискусію навколо нього.

Теза перша – У нас немає іншого виходу, крім побудови системи достатньо ефективної мобілізації. На сьогодні такої системи немає. Не було її і минулого року при «старих» (колишніх) воєнкомах. Плани мобілізації були провалені ще минулого року. Ядро Сил Оборони, які захищають зараз країну, склали добровольці. Якщо в Україні не буде достатньо масової і ефективної мобілізації, то на фронті, і у нас у всіх будуть достатньо серйозні проблеми. Тоді не тільки доведеться забути мрію про перемогу, і вихід на кордони 1991 р., буде дужко важко утримувати навіть нинішні оборонні позиції. В Україні треба проводити поточну мобілізацію для того, щоб підтримувати нашу обороноздатність в протистоянні з ворогом, який має набагато більший мобілізаційний потенціал. Тому доцільність закону про мобілізацію не викликає сумнівів. Зволікати з цим законом не можна. Але він має бути ретельно опрацьований і спрямований саме на формування системи ефективної мобілізації.

По-друге. Чи є альтернатива мобілізації? Є – поразка у війні і трагедії Бучі та Ірпеня в масштабі всієї країни. Якщо хтось наївно вважає, що достатньо запропонувати Путіну мир і, наприклад, відмову від НАТО, і він відразу на це погодиться, то ситуація буде прямо протилежною. Кремль тоді відчує нашу слабкість і захоче не часткових поступок, а всю Україну в цілому. До миру, навіть просто до угоди про припинення військових дій, Путіна ще треба примусити. І зробити це можна лише військовим шляхом. І це не можливо без додаткової мобілізації.

По-третє. Треба негайно припинити популістський політичний футбол, коли різні державні інституції, окремі державні діячі і політичні партії намагаються перекласти політичну відповідальність за непопулярні рішення на когось іншого. Це хибний і порочний шлях. Це прояв класичного політичного популізму в гіршому вигляді. Не випадково деякі парламентські фракції вже заявляють, що не будуть голосувати за цей законопроект. Журналісти вже задають запитання про те, як цей законопроект вплине на рейтинги Зеленського, Залужного, окремих партій. Відповідь дуже проста – вплине негативно. Але зараз треба думати не про рейтинги, а про майбутнє країни. Якщо завтра, чи післязавтра нема кому буде воювати за країну, і ворог знов буде біля Києва, то всі ці рейтинги втратять будь який сенс. Для всіх без виключення.

Тому головний висновок – доопрацьований законопроект про мобілізацію має бути спільним державним законопроектом (хай формально і від Кабміну), який мають публічно підтримати Президент України Володимир Зеленський, Командувач ЗСУ Валерій Залужний, весь Кабмін персонально (включно з М.Федоровим), моно-більшість і опозиція. Відповідно і доопрацювати його треба разом, але без популістських ігрищ, так щоб процес мобілізації нарешті став дієвим і відновив наш оборонний потенціал.